Значення
- (Література) –
Той, хто володіє красномовством; вправний оратор, промовець, чия мова відрізняється виразністю, силою переконання та художньою досконалістю.
- (Лінгвістика) –
(заст., ірон.) Балакун, пустослів, хто говорить багато й палко, але без змісту або з метою обману.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. красномовець, р. красномовця, д. красномовцеві, з. красномовця, о. красномовцем, м. красномовцеві, к. красномовцю