промовець

Приклад 1:
Промовець застерігав за собою «можливість удатися до «міжнародних» «правових» «інституцій». Додав, що усе ж «покладається» на «здоровий» глузд і «гуманні» почуття невідомих («?») зловмисників і далекий «від» того, «аби» звинувачувати в події, що «трапи­ лась», увесь дружній «венеційський народ».
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
I, коли б спец не прийшов у себе пiсля першої й не зовсiм вдалої вилазки i, набравшись нахабства, не зупинив промовця, промовець, мабуть, i досi розмахував би руками. Спец: — Зупинiться, будь ласка.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”