Словник Української Мови
Буква
1. (текст.) Пов’язаний з коверкотом — щільним бавовняним або напівбавовняним тканим матеріалом саржевого переплетення, що має характерні дрібні рубчики на поверхні; виготовлений з такого матеріалу.
2. (текст., заст.) Схожий на коверкот за фактурою або призначенням (про інші тканини).
Приклад 1:
Да ше й так чихнув, шо з носа вилетіла пузириста сопля, — летіла вона бистро й метко, в акурат на бабушкін коверкотовий воротнік. Старушка нічого не замітила, бо саме ізучала номінал купюр.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”