1. (діал.) Належний коту, властивий коту; котячий.
2. (перен., розм.) Про хитрого, віроломного або лукавого людину.
котючий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Належний коту, властивий коту; котячий.
2. (перен., розм.) Про хитрого, віроломного або лукавого людину.
Відсутні