котя

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника «кіт» або «кішка», що вживається для позначення домашньої тварини родини котячих, зокрема кошеняти або дорослого кота.

2. (перен., розм.) Ласкаве звертання до людини (часто дитини або жінки).

3. (діал.) М’який вовняний або пухнастий виріб для зігрівання (наприклад, вовняна хустка, шарф).

Приклади вживання

Приклад 1:
Щоб їх викликать, я затаював дихання, трохи одкривав рот і робив внутрішнє напруження… Котя здригала і підіймала голову. Вона завжди відчувала мій зір і боялася його.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |