Словник Української Мови
Буква
1. Рід ссавців родини котових (Felidae), що включає великих представників, як-от лев, тигр, леопард, ягуар, а також деякі вимерлі види (наприклад, шаблезубі коти). У біологічній систематиці латинська назва роду — Panthera.
2. Розмовна назва для домашніх котів або котів загалом, що іноді вживається в множині замість літературного “кішки”.
Приклад 1:
Ситуація невблаганно коти лася до скандалу, що, зреш тою, було для оповідачки звичним і навіть бажаним. Однак настрій авдиторії до пори залишався радше гумо ристичним.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Вони поїли все дощенту, висмоктали кiсточки, висьорбали юшку i, мов голоднi коти, вилизали навiть миску. * * * Андрiй збирався на пошту: почепив на плече шкiряну торбу, взяв у руки цiпок.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
— Та є. Аж здивувалася стара: усiх чисто хуторян виказали, а хуторяни й справдi жили, як коти в сметанi. …А потiм повстанцi пiшли.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”