Значення
- (Техніка) –
(діал.) Те саме, що вогнище: місце, де розкладають багаття, а також саме багаття, розкладене на відкритому повітрі.
- (Сільське господарство) –
(діал.) Купа, стіс складеного для сушіння або спалювання сіна, соломи, очерету та інших рослинних матеріалів.
- (Ботаніка) –
(бот.) Рід однорічних або дворічних трав’янистих рослин родини капустяних (Brassicaceae), насіння яких використовується як прянощі (напр., гірчиця), а також для отримання олії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. костер, р. костера, д. костерові, з. костера, о. костером, м. костері, к. костере
Походження слова (Етимологія)
Слово «костер» в українській мові має кілька значень: це і кріплення в шахті з дерев’яних стояків, і складені купою дрова, очерет, а також велика купа речей або майна. Походить від праслов’янського *kost(ь)rъ, що означало «купа, стіс», і далі зводиться до індоєвропейського кореня *kes-/kos- зі значенням «рубати, різати, колоти». Таким чином, первісне значення — «щось нарубане, складене купою». У сучасній українській мові це слово також може означати «багаття» (вогнище), хоча це значення більш властиве російській мові.