костер

1. (діал.) Те саме, що вогнище: місце, де розкладають багаття, а також саме багаття, розкладене на відкритому повітрі.

2. (діал.) Купа, стіс складеного для сушіння або спалювання сіна, соломи, очерету та інших рослинних матеріалів.

3. (бот.) Рід однорічних або дворічних трав’янистих рослин родини капустяних (Brassicaceae), насіння яких використовується як прянощі (напр., гірчиця), а також для отримання олії.

Приклади вживання

Приклад 1:
Кругом костер той запаливши, Зо всей одежі роздяглась, В огонь лахміття все зложивши, Сама в огні тім простяглась. Вкруг неї полум’я палало, Покійниці не видно стало, Пішов од неї дим і чад!
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |