Словник Української Мови
Буква
1. Головний командир (отаман) у Запорозькій Січі, який обирався козацькою радою та очолював військо, суд і адміністрацію.
2. Голова коша (обозу, табору) у козаків, а також у деяких кочових народів.
3. У сучасному вжитку — голова, керівник певної організації або об’єднання, часто з відтінком історичної або неформальної стилістики (наприклад, кошовий скаутського загону).
Приклад 1:
До тебе зичливі приятелі Кошовий отаман з усім старшим і меншим низовим товариством Запорозького війська”. І далі вони писали іншим гетьманам, бо майже всі вони були незичливі вітчизні, а дбали лише про власні добра.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Зiгнувшись над якимись штанцями, скажiмо, та перегортаючи сторiнки молодого Гоголя, кравець (розповiдають старожили) завжди тяжко зiдхав i з такими словами звертався до своєї молодої дружини: — А чи не думаєш ти, що з мене вийшов би непоганий кошовий отаман? З iсторiї мiстечка вiдомо, що коли Остап (старший кравцiв син) скiнчив т. зв.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”