кошниця

1. Великий плетений із лози або іншого матеріалу посуд округлої або овальної форми, зазвичай з ручками, призначений для зберігання та перенесення різних предметів (часто плодів, овочів, білизни).

2. У переносному значенні — щось, що має форму, схожу на такий посуд, або велика кількість чогось, що може бути в ньому зібране (наприклад, про врожай).

3. Застаріла назва для кошика, плетуха.

Приклади вживання

Приклад 1:
Кошниця — круглий плетений сарай, комора для сушіння кукурудзи, збіжжя. Кошт — грошовий збиток («я вам кошту не нароблю ще й вам лишу»); примусова платня («пускають письмо до віта, аби тато платив кошта»); штраф («ревізії по хатах, процеси, кошта і кримінали»).
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |