1. Історичний термін, що означає систему утримання посадників, намісників та інших службових осіб у Московській державі (XIV–XVI ст.), при якій вони отримували дохід з земель (право збору податей та судових мит) для власного утримання замість платні з державної скарбниці.
2. У переносному значенні — незаконне отримання вигоди, зиску від посади або служби; хабарництво, користування службовим становищем для особистого збагачення.