корінцювання

[korint͡sjuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Виробництво) –

    (діал.) Дія за значенням дієслова “корінцювати” — виготовлення корінців (невеликих дерев’яних брусків) для плетіння кошиків, вибивання килимів тощо.

  2. (Лінгвістика) –

    (діал., перен.) Суворе поводження, грубе висловлювання; лайка, картання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. корінцювання, р. корінцювання, д. корінцюванню, з. корінцювання, о. корінцюванням, м. корінцюванні, к. корінцювання

Більше записів