коріння

[korinnjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Підземна частина рослини, що закріплює її в ґрунті, поглинає воду та мінеральні речовини, а також часто служить для вегетативного розмноження та накопичення поживних запасів.

  2. (Лінгвістика) –

    (перен.) Основа, джерело, першопричина чогось; те, з чого щось виникає, розвивається або чим визначається (наприклад, коріння звичаю, коріння проблеми).

  3. (Лінгвістика) –

    (мовн.) Незмінна частина слова, що містить його основне лексичне значення і до якої приєднуються афікси (префікси, суфікси, закінчення).

  4. (Математика) –

    (мат.) Розв’язок рівняння; число, підстановка якого в рівняння перетворює його на правильну числову рівність.

  5. (Історія) –

    (заст.) Рід, покоління, походження; нащадки (наприклад, людина українського коріння).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. коріння, р. коріння, д. корінню, з. коріння, о. корінням, м. корінні, к. коріння

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів