Значення
- (Ботаніка) –
Підземна частина рослини, що закріплює її в ґрунті, поглинає воду та мінеральні речовини, а також часто служить для вегетативного розмноження та накопичення поживних запасів.
- (Лінгвістика) –
(перен.) Основа, джерело, першопричина чогось; те, з чого щось виникає, розвивається або чим визначається (наприклад, коріння звичаю, коріння проблеми).
- (Лінгвістика) –
(мовн.) Незмінна частина слова, що містить його основне лексичне значення і до якої приєднуються афікси (префікси, суфікси, закінчення).
- (Математика) –
(мат.) Розв’язок рівняння; число, підстановка якого в рівняння перетворює його на правильну числову рівність.
- (Історія) –
(заст.) Рід, покоління, походження; нащадки (наприклад, людина українського коріння).
Правопис та відмінювання
н. коріння, р. коріння, д. корінню, з. коріння, о. корінням, м. корінні, к. коріння