Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність ароматичних рослинних продуктів (насіння, коріння, кора, квіти, листя тощо), що використовуються в кулінарії для поліпшення смаку, аромату та іноді консервації страв.
2. (у множині) Запашні, гострі на смак приправи, отримані з таких рослин.
Приклад 1:
В Рим вони доправляли рис, бавовняні вироби, прянощі, парфуми, цукор, слонову кістку, самоцвіти, а з імперії ввозили тканини, одяг, вироби зі скла та коштовних металів, вина, твори мистецтва тощо. Не обминула цивілізація й інший куточок Середньої Азії — Согд, відомий своїми оазисами в долинах Кашкадар’ї та Зеравшана.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Hyssopos) – вид багаторічних трав або напівчагарничків сімейства гу- боцвітних, поширених у Середній Азії, на півдні Європи та в Середземномор’ї; один з видів містить ефірну олію; вживається як прянощі чи для культових по- треб.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”