Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгв.) Процес утворення слів шляхом додавання до кореня різних афіксів (префіксів, суфіксів, інфіксів, постфіксів), один із основних способів словотворення.
- (Ботаніка) –
(бот.) Процес утворення, розвитку та росту кореневої системи рослини.
- (Соціологія) –
(перен.) Процес глибокого вкорінення, поширення та закріплення явищ, ідей, звичаїв у суспільстві, свідомості тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. коренювання, р. коренювання, д. коренюванню, з. коренювання, о. коренюванням, м. коренюванні, к. коренювання