коренюка

1. Рідкісне прізвище українського походження, утворене від слова «корінь».

2. (діал., західні регіони) Зменшувально-пестлива форма від загальновживаного слова «корінь» для позначення невеликого корінця, корінчика рослини.

3. (спец., ботаніка, діал.) Місцева назва для певних видів коренеплодів або рослин з потужним корінням, наприклад, пастернаку, окремих видів буряків.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |