Словник Української Мови
Буква
1. Мати коріння, бути пов’язаним із чимось на глибинному рівні; походити, брати початок від чогось, мати джерело або основу в чомусь.
2. Уживатися, приживатися, ставати місцевим, природним для певного середовища або культури (про рослини, ідеї, звичаї тощо).
Приклад 1:
При описі трудових звичок не зневажайте звичними дрібничками, тому що недоліки вашої роботи можуть коренитися саме у виконанні звичайних дріб’язків, до яких ви так звикли. Ви не повинні чекати результатів доти, доки не вималюються контури ваших звичок у роботі.
— Котляревський Іван, “Енеїда”