Значення
- (Ботаніка) –
(у ботаніці) укорінювати, сприяти розвитку коренів у рослини або її частини (наприклад, живця).
- (Лінгвістика) –
(переносно) міцно закріплювати, утверджувати щось у свідомості, побуті, культурі тощо.
- (Лінгвістика) –
(заст., рідко) виривати з корінням, викорінювати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я кореню, ти корениш, він коренить, ми коренимо, ви корените, вони коренять