коренистий

[korɛnɪstɪj] Прикметник

Буква:К

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Який має потужні, розгалужені корені; що міцно тримається корінням у ґрунті (про рослини).

  2. (Лінгвістика) –

    Перен. Глибоко вкорінений, міцно утверджений; що має давнє, міцне походження.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. коренистий, р. коренистого, д. коренистому, з. коренистого, о. коренистим, м. коренистім

Більше записів