1. Який має потужні, розгалужені корені; що міцно тримається корінням у ґрунті (про рослини).
2. Перен. Глибоко вкорінений, міцно утверджений; що має давнє, міцне походження.
коренистий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Цей великий, тов- стий і жахливий дуб, де сатана мав свої брехливі вигадки та своїх ідолів, оці язичники вважали святим, а до того ж через чортівську справу він за- вжди зеленів і взимку, і влітку, а його крона була надзвичайно великою; був він буйний, коренистий, широкий, стійкий і неушкоджений анітрохи, мав таке густе гілля і листя, що ніякий дощ чи сніг не міг пробитися крізь них. Біля цього місця була завжди дуже гарна шовкова завіса завдовжки вісім ліктів і стільки ж завширшки.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: прикметник () |