Значення
- (Юриспруденція) –
Установлена та визнана міжнародним правом лінія на земній поверхні, водному просторі або в повітрі, що відокремлює територію однієї держави від території іншої держави та визначає межі її суверенітету.
- (Географія) –
Прикордонна смуга, прикордонна територія або спеціально облаштований пункт, де здійснюється контроль за перетином цієї лінії людьми, товарами та транспортними засобами.
- (Філософія) –
У переносному значенні — межа, границя, розділ між якими-небудь явищами, поняттями, станами або періодами часу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кордон, р. кордона, д. кордонові, з. кордона, о. кордоном, м. кордоні, к. кордон
Походження слова (Етимологія)
Слово «кордон» походить від французького «cordon», що означає «шнур, мотузка», а також «лінія, межа». Це слово, у свою чергу, походить від дієслова «corder» — «натягувати, зв’язувати», яке походить від латинського «chorda» — «струна, мотузка». Спочатку «кордон» означав військову лінію або прикордонну смугу, а згодом набув значення «державний кордон». Таким чином, етимологія слова пов’язана з уявленням про межу як натягнутий шнур або лінію.