Словник Української Мови
Буква
1. Установлена та визнана міжнародним правом лінія на земній поверхні, водному просторі або в повітрі, що відокремлює територію однієї держави від території іншої держави та визначає межі її суверенітету.
2. Прикордонна смуга, прикордонна територія або спеціально облаштований пункт, де здійснюється контроль за перетином цієї лінії людьми, товарами та транспортними засобами.
3. У переносному значенні — межа, границя, розділ між якими-небудь явищами, поняттями, станами або періодами часу.
Приклад 1:
У 2001 році в Києві підписано угоду між Україною та Польщею про співробітництво під час проведення прикордонного та митного контролю осіб, товарів та транспортних засобів, що перетинають українсько – польський кордон. У 2004 р. на V Економічному форумі “Україна – Польща” обговорено питання розвитку транспортних коридорів №3 та Балтійське море – Чорне море, визначено необхідність спрощення системи перетину українсько-польського кордону і митного оформлення товарів, а також важливість добудови нафтогону Одеса – Броди до Плоцька та Гданська.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Болісна реакція на виїзд за кордон друзів і знайомих. Втеча вимушена, але таки втеча… Дай Вам Бог с корней до крон Без беды в отрыв собраться.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Тому й нині тут так добре працюється, затишно й не самотньо, адже електрички так само вицокують свій крок — in saecula saeculorum — навіки вічно… Першою, реальною і вагомою, ознакою змін у суспільстві для мене особисто було те, що нарешті, 1987 року, мене випустили за кордон — до Чехословаччини. Гостинна Прага одухотворена дружбою із Зіною Ґеник-Березовською — чи не найближчою мені у світі людиною.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”