1. (про особу, явище, подію тощо) такий, що здобув сумну, ганебну славу; горезвісний, огидний.
2. (уживається іронічно або жартома) такий, що став широко відомим, про який багато говорять; знаменитий.
пресловутий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Латинськії посли ззиркнулись, По серцю їм ся річ була; Знечев’я трохи схаменулись, Дрансеса смілость тут взяла: «О князь, – крикнув, – пресловутий! Великим ти родився бути!
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прикментик () |