1. Призначений для координації, узгодження дій, процесів або функцій; такий, що забезпечує взаємодію та гармонійну співпрацю окремих частин у складній системі.
2. У мовознавстві: такий, що виражає або служить для зв’язку однорідних членів речення або частин складного речення (про сполучники).