координований

1. Такий, що узгоджений, погоджений між різними учасниками, складовими чи інституціями для досягнення спільної мети; організований за єдиним планом.

2. (У хімії) Про сполуку: така, що утворена за рахунок донорно-акцепторного зв’язку між центральним атомом (комплексоутворювачем) та лігандами.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |