Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі (за адміністративним поділом до 2020 року).
2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може стосуватися людини, пов’язаної з кіньми або конярством, або ж походить від назви села Конячин.
Приклад 1:
Ці мушки, Семенова спина, конячинка, на якій підстрибувала комічно і глупо якось шлейка, Семенова шапка з прогризеним верхом і… я — будучий мертвяк. Лежу десь, в якому-небудь яру дикому, порожньому, надо мною небо, на виску маленька чорна ранка, а над ранкою кружком сидять такі ж самі блискучі, зеленкуваті мушки й ніби ворожать, заглядаючи у неї, туди, всередину, де оселилась смерть.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”