конячка

1. Розмовна назва дитячої гри, відомої також як “кінь” або “коники”, де один з учасників (“кінь”) стоїть, схилившись, а інші по черзі стрибають через його спину.

2. Переносно — будь-яка дія чи ситуація, що нагадує таку гру, часто у значенні незручного, хиткого або нестійкого положення (наприклад, сидіти на конячці).

3. У технічному сленгу — невелика козликова підставка або кобилка для підтримки чого-небудь під час роботи.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тут же валяється Костіна конячка без вух, з сивою гривою. Хвилювання росте.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Приклад 2:
Увiйшов знахар, сiв мовчки за стiл, подумав… — Так-так-так… Одна конячка була гнiда, з лисиною на лобi?
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”

Частина мови: іменник (однина) |