Значення
- (Лінгвістика) –
Континуативний (від лат. continuatio — продовження) — такий, що виражає тривалість, неперервність дії або стану; продовжувальний.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — категорія виду дієслова або спеціальна форма (аспект), що вказує на дію, яка розглядається як тривалий, неперервний процес у часі, часто без чітких меж початку чи завершення (наприклад, континуативний аспект).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. континуативний, р. континуативного, д. континуативному, з. континуативний, о. континуативним, м. континуативнім, к. континуативний