1. (у геології) Великий, стабільний ділянка земної кори, що має континентальну будову та є основою материка; континентальний блок, платформа.
2. (у географії, рідше) Те саме, що континент; велика маса суші, обмежена океанами.
контина
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Се була давня тухольська контина, де діди теперішнього покоління засилали свої молитви найвищому творцеві життя, Дажбогові-Сонцю, котрого образ означала на стелі викута золотовінчана півкуля. Хоча християнські монахи давненько вже охрестили тухольський народ, то все-таки він довгі ще часи, молячись у корчинській церкві християнському богу, не покидав і своїх прадідівських богів, і дорога до Ясної поляни ніколи не заростала, вічний огонь серед поляни ніколи не вгасав — відти й назва її Ясна поляна, — а й перед невеличкими боковими вівтарями Лади й Діда частенько курився пахучий яловець і тріпоталися різані їм у жертву голуби — дар тухольських дівчат і парубків.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”
Частина мови: іменник (однина) |