Древослів

Словник Української Мови

контина

[kontɪnɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Геологія) –

    (у геології) Великий, стабільний ділянка земної кори, що має континентальну будову та є основою материка; континентальний блок, платформа.

  2. (Геологія) –

    (у географії, рідше) Те саме, що континент; велика маса суші, обмежена океанами.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. контин, р. контина, д. континові, з. контина, о. контином, м. контині, к. контине

Більше записів