Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність людей, які становлять частину населення певної території, установи або входять до складу якої-небудь організації, соціальної групи тощо.
2. Встановлена норма, кількість (наприклад, товарів, сировини), що підлягає поставці, вивезенню чи ввезенню.
3. У військовій справі: особовий склад, особовий склад частини, з’єднання або сукупність військ, призначених для певної мети.
Приклад 1:
Приїздили письменники й урядові діячі з Києва, і я, зовсім ще мала, декламувала перед ними вірші — в основі мого репертуару були «Наша хатка» Коцюбинського і «На майдані» Тичини (пізніше згадувала, що я окреслювала контингент цих відвідувачів, як «письменники» і «вожді»). Численні екскурсії вчителів і учнів, вихованців дитячих будинків, відпочивальників чернігівських будинків відпочинку — старі фотографії зберегли ці обличчя, характерний для епохи одяг, манеру триматися, якісь статичні й уніфіковані, але зворушливі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”