Значення
- (Філософія) –
Абстрактна властивість, яка полягає у наявності чіткої, продуманої, системної концепції (ідейної основи, задуму) у чомусь; ідейна цілісність, теоретична обґрунтованість.
- (Мистецтво) –
У мистецтві, літературі та гуманітарних науках — домінування ідейного задуму, теоретичної схеми або інтелектуальної конструкції над чуттєвим сприйняттям або емоційним змістом; орієнтація на інтелектуальне осмислення.
- (Філософія) –
У філософії та теорії пізнання — властивість мислення, що полягає у здатності формувати та оперувати абстрактними поняттями (концептами), підносячись над конкретними явищами до рівня узагальнених ідей.
Правопис та відмінювання
н. концептуальність, р. концептуальності, д. концептуальності, з. концептуальність, о. концептуальністю, м. концептуальності, к. концептуальносте