концептуалізація

[kont͡sɛptuɑlizɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Психологія) –

    Процес формування концептів (складних ментальних утворень, що об’єднують знання, уявлення та ціннісне ставлення до певного явища) у свідомості людини як результат пізнання та осмислення дійсності.

  2. (Філософія) –

    У філософії та науці — побудова концептуальної моделі, теоретичного уявлення про об’єкт дослідження шляхом виокремлення його суттєвих ознак, зв’язків і структури.

  3. (Лінгвістика) –

    У лінгвістиці (когнітивній семантиці) — ментальна діяльність зі структурування інформації та досвіду в певні цілісні уявлення (концепти), які потім знаходять мовне втілення в лексиці, граматиці та мовленнєвих актах.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. концептуалізація, р. концептуалізації, д. концептуалізації, з. концептуалізацію, о. концептуалізацією, м. концептуалізації, к. концептуалізаціє

Більше записів