концентричний
[kont͡sɛntrɪt͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
- (Математика) –
Який має спільний центр із чимось іншим; розташований навколо одного центра.
- (Математика) –
У геометрії: такий, що описує фігури (кола, сфери тощо), які мають один центр, але різні радіуси.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. концентричний, р. концентричного, д. концентричному, з. концентричного, о. концентричним, м. концентричнім
Походження слова (Етимологія)
Слово «концентричний» походить від латинського concentricus, що означає «той, що має спільний центр». Воно було утворене з префікса con- (разом) та centrum (центр). Це слово запозичене в українську мову через західноєвропейські мови, зокрема німецьку (konzentrisch), французьку (concentrique) та англійську (concentric). Уживається для опису кіл або сфер, які мають один і той самий центр.