контрапунктуючий

1. (муз.) Такий, що створює контрапункт; який поєднує дві або більше самостійних мелодійних ліній у єдиному музичному цілому.

2. (перен.) Такий, що знаходиться у складних взаємозв’язках із чимось іншим, утворює з ним єдність протилежностей або доповнює його.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |