контрапунктуючий

[kontrɑpunktujut͡ʃɪj] Прикметник

Буква:К

Значення

  1. (Мистецтво) –

    (муз.) Такий, що створює контрапункт; який поєднує дві або більше самостійних мелодійних ліній у єдиному музичному цілому.

  2. (Філософія) –

    (перен.) Такий, що знаходиться у складних взаємозв’язках із чимось іншим, утворює з ним єдність протилежностей або доповнює його.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. контрапунктуючий, р. контрапунктуючого, д. контрапунктуючому, з. контрапунктуючого, о. контрапунктуючим, м. контрапунктуючім

Більше записів