Значення
- (Юриспруденція) –
Письмова угода, договір між двома або більше сторонами, що встановлює певні права та обов’язки, зокрема щодо надання послуг, виконання робіт, купівлі-продажу майна.
- (Юриспруденція) –
Угода між працівником та роботодавцем про виконання певної трудової функції протягом обмеженого строку.
- (Історія) –
У військовій справі — письмове зобов’язання про проходження військової служби протягом визначеного строку.
- (Спорт) –
У спорті — угода між спортсменом (тренером) та клубом (організацією) про умови професійної діяльності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. контракт, р. контракту, д. контрактові, з. контракт, о. контрактом, м. контракті, к. контракте
Походження слова (Етимологія)
Слово «контракт» походить від латинського contractus, що означає «стягання, угода, договір». Воно утворене від дієслова contraho («стягую, укладаю, викликаю»), яке складається з префікса con- («разом») та дієслова traho («тягну»). Таким чином, контракт буквально означає «стягнуте разом», тобто узгоджене. В українську мову це слово прийшло через німецьку (Kontrakt), а також зустрічається в багатьох інших слов’янських мовах, таких як російська, болгарська, польська, чеська, словацька, верхньолужицька, македонська, сербохорватська та словенська.