Словник Української Мови
Буква
1. Те, що хтось зобов’язався виконати; обіцянка, обіцяне, взятий на себе обов’язок.
2. Правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
3. Сума грошей, яку потрібно сплатити за отримані товари, послуги або взятий кредит; заборгованість.
Приклад 1:
У цьому випадку зобов’язання вважається виконаним з моменту передачі всіх товарів, включених у комплект. Якщо продавець передав некомплектні товари, покупець на свій розсуд може зажадати від нього: – відповідного зменшення закупівельної ціни; – доукомплектування товарів у розумний термін.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Членство в ESOMAR забезпечує міжнародне визнання і свідчить про зобов’язання дотримуватися стандартів міжнародного маркетингового співтовариства в питаннях етики та якості проведення маркетингових досліджень. 93 Процес маркетингових досліджень складається з декількох етапів.
— Самчук Улас, “Марія”