Значення
- (Юриспруденція) –
Те, що хтось зобов’язався виконати; обіцянка, обіцяне, взятий на себе обов’язок.
- (Юриспруденція) –
Правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
- (Економіка) –
Сума грошей, яку потрібно сплатити за отримані товари, послуги або взятий кредит; заборгованість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зобов'язання, р. зобов'язання, д. зобов'язанню, з. зобов'язання, о. зобов'язанням, м. зобов'язанні, к. зобов'язання