1. У логіці: відношення між двома судженнями, які не можуть бути одночасно істинними та одночасно хибними; взаємовиключність, що підпорядковується закону суперечності.
2. У філософії та формальній логіці: властивість суджень (чи понять) бути протилежними за значенням і істинністю, коли істинність одного з них обов’язково тягне за собою хибність іншого, і навпаки.