Значення
- (Філософія) –
Логічне протиріччя між двома судженнями, які не можуть бути одночасно істинними; суперечність, що порушує закон протиріччя.
- (Філософія) –
У філософії — внутрішня суперечність у міркуванні, понятті або теорії; протилежність, що виключає саму себе.
- (Лінгвістика) –
У розмовній мові — рідко вживається як синонім до “суперечність” або “непослідовність” у думках, висловах або діях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. контрадикція, р. контрадикції, д. контрадикції, з. контрадикцію, о. контрадикцією, м. контрадикції, к. контрадикціє