конторник

[kontornɪk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Історія) –

    Працівник контори, канцелярський службовець; урядовець, чиновник.

  2. (Література) –

    (у значенні власної назви) Прізвисько українського письменника, громадського діяча та мовознавця Олександра Кониського (1836–1900).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. конторник, р. конторника, д. конторникові, з. конторника, о. конторником, м. конторникові, к. конторнику

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів