Древослів

Словник Української Мови

конторниця

[kontornɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Історія) –

    (іст.) Жінка, яка працювала в конторі, переписувачка, канцелярська службовиця; жіночий відповідник до слова “конторник”.

  2. (Техніка) –

    (спец., рідко) Велика шафа з багатьма відділеннями для зберігання канцелярських паперів, книг та документів; канцелярська шафа.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. конторниця, р. конторниці, д. конторниці, з. конторницю, о. конторницею, м. конторниці, к. конторнице

Більше записів