конторка

1. Висока робоча меблева конструкція з похилою або горизонтальною стільницею, за якою працюють стоячи або сидячи на високому табуреті; також застаріла назва письмового столу з шухлядами та піднімальною кришкою.

2. Невеликий відділ або підрозділ великої установи, фірми, контори (застаріле або розмовне).

3. Приміщення, де розміщується така невелика установа або відділ (застаріле).

Приклади вживання

Приклад 1:
А його робоча конторка — я цілувала і плакала» (1: 19–20). Домовлено було, що хрещеним батьком (звісно, умовним) дитини стане Тичина.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |