Значення
- (Мистецтво) –
(у музиці) бути у консонансі, гармонійно поєднуватися, утворювати гармонійний, приємний для слуху звуковий співвідnos (про інтервали, акорди тощо).
- (Філософія) –
(переносно) відповідати чомусь, гармонійно поєднуватися з чимось, знаходитися у злагоді, узгодженості (про ідеї, явища, елементи чогось).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я консонуюся, ти консонуєшся, він консонується, ми консонуємося, ви консонуєтеся, вони консонуються