консонуючий
[konsonujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) такий, що утворює консонанс — співзвуччя, гармонійне поєднання звуків, особливо при римуванні.
- (Лінгвістика) –
(переносно) такий, що знаходиться у згоді, гармонії з чимось; відповідний, узгоджений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. консонуючий, р. консонуючого, д. консонуючому, з. консонуючого, о. консонуючим, м. консонуючім