Значення
- (Мистецтво) –
У музиці: звучати разом, утворюючи консонанс — гармонійне, приємне для слуху поєднання звуків.
- (Лінгвістика) –
Переносно: бути у згоді, гармоніювати з чимось, відповідати чомусь, знаходитися у взаємній відповідності (про ідеї, думки, вчинки тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я консоную, ти консонуєш, він консонує, ми консонуємо, ви консонуєте, вони консонують