Значення
- (Лінгвістика) –
Сукупність приголосних звуків (консонантів) у системі мови, їхня класифікація, властивості та взаємодія.
- (Лінгвістика) –
Властивість звукового ладу певної мови або діалекту, що характеризується переважанням приголосних звуків над голосними.
- (Лінгвістика) –
У фонетиці та фонології — розділ, що вивчає приголосні звуки мови, їхню артикуляцію, акустику та функціонування в мовленні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. консонантизм, р. консонантизму, д. консонантизмові, з. консонантизм, о. консонантизмом, м. консонантизмі, к. консонантизме