Значення
- (Лінгвістика) –
Приголосний звук мови, який утворюється з значною участю шуму внаслідок повного або часткового утруднення повітряного потоку в голосовому тракті; протиставляється голосному звуку (вокалу).
- (Лінгвістика) –
Літера, що позначає такий приголосний звук на письмі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. консонант, р. консонанта, д. консонантові, з. консонант, о. консонантом, м. консонанті, к. консонанте