консекрація

1. У християнській церковній практиці — урочистий обряд освячення храму, престолу, вівтаря, церковного начиння або інших предметів релігійного культу, що надає їм сакрального статусу.

2. У католицькій та англіканській традиціях — освячення та претворення хліба і вина в Тіло і Кров Христові під час Євхаристії; центральний момент меси.

3. Переносно — присвячення чогось високим, святим ідеям або цілям; наділення чогось особливою духовною цінністю.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |