консекутивний

1. (у логіці та лінгвістиці) Такий, що виражає наслідок, результат або висновок із попередньої дії чи стану; причинно-наслідковий.

2. (у граматиці) Стосовний до підрядних речень наслідку (консекутивних речень) або сполучників, що їх вводять.