консекутивний
[konsɛkutɪʋnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
(у логіці та лінгвістиці) Такий, що виражає наслідок, результат або висновок із попередньої дії чи стану; причинно-наслідковий.
-
(у граматиці) Стосовний до підрядних речень наслідку (консекутивних речень) або сполучників, що їх вводять.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. консекутивний, р. консекутивного, д. консекутивному, з. консекутивного, о. консекутивним, м. консекутивнім