конотативний
[konotɑtɪʋnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
(лінгв.) Пов’язаний з конотацією, тобто з додатковим, супутнім значенням слова, яке виражає його емоційне, оцінне чи стилістичне забарвлення, що набувається в мовленнєвій практиці; такий, що містить або передає таке значення.
-
(філос., лог.) Такой, що має характер конотації, тобто означає властивість або стан, а не предмет; атрибутивний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. конотативний, р. конотативного, д. конотативному, з. конотативного, о. конотативним, м. конотативнім