1. (лінгв.) Пов’язаний з конотацією, тобто з додатковим, супутнім значенням слова, яке виражає його емоційне, оцінне чи стилістичне забарвлення, що набувається в мовленнєвій практиці; такий, що містить або передає таке значення.
2. (філос., лог.) Такой, що має характер конотації, тобто означає властивість або стан, а не предмет; атрибутивний.