конфірмування

1. У християнстві, зокрема в католицькій та англіканській церквах — церковний обряд, таїнство миропомазання, що завершує посвячення в християнську віру та зміцнює віруючого в дусі Святого Духа; підтвердження.

2. Застаріле або спеціалізоване: офіційне підтвердження, затвердження, ратифікація (наприклад, рішення, угоди, повноважень).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |