конфірмація

1. У католицькій та протестантських церквах — таїнство або обряд миропомазання, прийняття юнака чи дівчини в повноправні члени церковної громади, що зазвичай супроводжується наданням хрещеного імені.

2. У західній християнській традиції — підтвердження єпископом рішення про призначення на церковну посаду (наприклад, парафіяльного священика).

3. Застаріле або спеціалізоване: офіційне затвердження, підтвердження чи ратифікація якогось рішення, угоди чи документа вищою інстанцією.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |