Значення
-
Філософський термін, що означає обмеженість у часі та просторі, стан буття, який має початок і кінець, протиставляється безмежності та вічності.
-
У математиці та логіці — властивість множини, процесу або структури мати певну межу, границю або завершення; стан, протилежний нескінченності.
-
Загальновживане значення: обмеженість, нездатність тривати або існувати безкінечно; факт завершення чогось у часі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. конечність, р. конечності, д. конечності, з. конечність, о. конечністю, м. конечності, к. конечносте