комп’юнікація

1. (в історії права) Спільне володіння, користування чим-небудь двома або кількома особами; спільність.

2. (застаріле) Спілкування, взаємний зв’язок, взаємодія.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |